Посібник для тих, хто підтримує активістів та правозахисників, які піддаються ризику
У перші 24–72 години після будь-якого критичного інциденту або кризи спеціалісти, що надають психологічну допомогу, можуть вжити відповідних заходів, щоб допомогти постраждалим ефективно впоратися зі стресом і травмою та зменшити їхні наслідки.
Травматичні реакції – це нормальний і зрозумілий наслідок впливу подій, які суперечать уявленням про норму. Однак симптоми таких реакцій можуть бути надзвичайно складними для постраждалого: люди часто відчувають, що втрачають контроль чи здоровий глузд. Типові реакції
Відчуття нервозності й напруги, наче постійне очікування нападів гніву.
Намагання уникнути місця травматичної події або інших нагадувань про неї.
Флешбеки (часто спричиняються запахами або звуками, пов’язаними з травматичною подією).
Нав’язливі думки, які іноді призводять до нічних кошмарів.
Важко заснути чи розслабитися.
Тривога, паніка, відчуття страху й небезпеки.
Головні болі та/або мігрень.
Проблеми шлунково-кишкового тракту.
Бажання ізолюватися від світу та/або страх бути на самоті.
Часті емоційні сплески (зокрема гніву чи смутку).
Відчуття провини, втрати і смутку.
Фізичне та моральне виснаження.
Брак концентрації і погана пам’ять.
Здебільшого люди відчувають деякі з цих реакцій, переживши травматичну подію, але більшість з них одужують природним шляхом за підтримки друзів, сім’ї та колег.
Якщо симптоми особливо інтенсивні або зберігаються більше 4–6 тижнів, тоді, імовірно, знадобиться спеціалізована підтримка психічного здоров’я.
Перша психологічна допомога (PFA) – це обґрунтований підхід до надання допомоги людям будь-якого віку та соціальної приналежності відразу після критичного інциденту або кризи. Він дозволяє зменшити початкове стресове навантаження, сприяє формуванню навичок щодо подолання наслідків пережитої травми в короткостроковій та довгостроковій перспективі, а також знижує ризик виникнення ПТСР.
Перед наданням першої психологічної допомоги важливо:
Оцінити власні ресурси та доступні засоби підтримки.
Зважити потенційний негативний вплив на власну психіку (особливо якщо проблема стосується вас особисто) і оцінити можливості подолання такого впливу.
Ознайомтеся з поняттями втрата відчуття співпереживання, вікарна травма і вигорання і зі способами запобігання цим явищам.
Першу психологічну допомогу необхідно надавати у три етапи: розглянути, вислухати, налагодити взаємодію.
Не звертайтеся до потерпілих з проханням описати те, що сталося. Уважно вислухайте, якщо постраждалий виявить бажання розповідати, але уникайте коментарів або запитань.
Упродовж тижнів після критичного інциденту або кризи заохочуйте постраждалих дотримуватися деяких простих рекомендацій щодо догляду за собою:
За можливості дотримуйтесь належної гігієни й режиму сну; подбайте про комфортне середовище для сну.
Дотримуйтеся регулярного харчування і підтримуйте здоровий раціон.
Регулярно ходіть, виконуйте фізичні вправи або займайтеся спортом.
Займайтеся лікуванням фізичних захворювань або травм і виділіть час на одужання.
Займайтеся щоденними вправами із саморефлексії та споглядання.
Не вживайте наркотики або алкоголь як спосіб боротьби зі стресом або травмою.
Підтримуйте стосунки з друзями, родиною, колегами та членами спільноти, які можуть вас підтримати.
З’ясуйте, які стресові фактори можуть спричинити зміни у вашому здоров’ї та самопочутті, і навчіться розпізнавати ознаки та симптоми стресу.
Надання першої психологічної допомоги та іншої підтримки постраждалим від травматичних подій може мати на вас негативний вплив, зокрема у вигляді вікарної – або вторинної – травми. Дотримання наведених вище рекомендацій щодо догляду за собою допоможе вам залишатися здоровими, стійкими і здатними надавати підтримку іншим.
Додаткові вказівки щодо самодопомоги та шаблон плану покращення самопочуття доступні в Протоколі цілісної безпеки для правозахисників від Open Briefing:
Відмова від відповідальності. Наскільки це дозволено законом, Open Briefing не несе відповідальності за будь-які втрати, пошкодження або незручності, що виникають внаслідок будь-якого використання цього ресурсу.
| Розгляньте ситуацію 🔎 | Вислухайте👂 | Налагодьте взаємодію 🤝 |
|---|---|---|
Розгляньте ситуацію 🔎
Мета першого етапу – визначити, що сталося і хто постраждав.
Крім того, слід пересвідчитися, що ви в курсі актуальних подій і знаєте про інші наявні джерела підтримки постраждалого.
Вислухайте👂
Мета наступного етапу – ініціювати розмову і стабілізувати постраждалого.
Вам потрібно буде використовувати активне слухання та інші відповідні комунікативні навички та психоосвіту (обмін інформацією та знаннями).
Налагодьте взаємодію 🤝
Мета завершального етапу – забезпечити постраждалому подальші джерела підтримки.
Вам також потрібно налагодити контакти з постраждалим, дотримуючись відповідних меж.
Що трапилося?
Встановіть контакт у формі, актуальній для вашої культури.
Надайте постраждалому практичну допомогу (їжа, одяг, можливість зателефонувати тощо).
Коли і де відбулася подія?
Поясніть, що ви збираєтеся робити (і чого не збираєтеся робити).
Подбайте про надання постраждалому додаткових послуг (наприклад, медичних, юридичних або соціальних).
Скільки людей постраждали і хто вони?
Дізнайтеся останні новини про ситуацію.
Подбавши про мінімізацію будь-яких ризиків, надайте постраждалому можливість самостійно приймати рішення і відновити контроль.
Чи потрібно сповістити інших про інцидент?
Запитайте постраждалого про нагальні потреби.
Заохотьте постраждалого скористатися пропонованою підтримкою.
Які основні потреби постраждалого (медична допомога, їжа, вода, прихисток тощо)?
Говоріть спокійно, з емпатією та співчуттям.
Допоможіть постраждалому зв’язатися з близькими (друзями, сім’єю та колегами).
Де і як люди можуть отримати доступ до таких послуг?
Використовуйте методи заземлення, щоб ви обоє могли впоратися з ПТСР і тривожністю.
За необхідності скеруйте постраждалого для отримання клінічної підтримки (наприклад, психотерапія або травматологічна підтримка).
Які інші небезпеки можуть бути присутні в місцевому середовищі (озброєні групи, міни, пошкоджена інфраструктура тощо)?
Надайте базову інформацію про стратегії подолання.
Порадьте, що не слід робити (ізолюватися, вживати наркотики та алкоголь тощо).
